ОБУ́РЛИВО. Присл. до обу́рливий. Тімка обурливо — виразом, рухами — напустився на нього, погрозив кулаком (Горд., Буян, 1938, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 597.