ОБУВА́ННЯЧКО, а, с., розм., рідко. Пестл. до обува́ння. — Чого ти, наймитку, так рано встаєш? — Та я то обуваннячком, то одяганнячком надолужу (Номис, 1864, № 10851).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 596.