ОБУ́В’Я, я, с., збірн., розм., заст. Взуття. У канцелярії.. роздавали бідним дітям.. обув’я (Ков., Світ.., 1960, 61); На третього школяра не вистачило обув’я, і він сунув босі ноги в калоші Павлова (Ю. Янов., Мир, 1956, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 596.

Обув’я, в’я, с. Обувь. Не достоєн я розв’язати ремінь обув’я його. Св. М. І. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 30.