ОБТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех., діал. Обкутувати. Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Кобр., Вибр., 1954, 109); Мати.. дитину обвили та киптариком обтулили (Черемш., Тв., 1960, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 594.

Обтулювати, люю, єш, сов. в. обтули́ти, лю́, лиш, гл. Плотно окутывать, окутать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 30.