ОБТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. час. до обтруси́ти. Висушену м’яту перетрушують вилами або граблями. Під час цього перетрушування листя відпадає від стебел. Обтрушене листя збирають в тюки чи мішки (Ол. та ефір. культ., 1956, 301); * Образно. На ріллі застигли: Шматок павутини І жовтий, обтрушений осінню, лист (Гойда, Сонце.., 1951, 20); — Часом ідеш селом і одразу бачиш, котра баба сьогодні хліб пече. Діти мукою обтрушені, сама в сажі (Кучер, Трудна любов, 1960, 563).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 593.