ОБТЕРІ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБТЕРЕБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. обтеребля́ть; док., перех., діал. Очищати. Стара.. взяла одну бульбу, обертає, щупає пучками, не може обтеребити: тверда, задубіла (Ков., Тв., 1958, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 589.