ОБТЕ́РПІТИ, плю, пиш; мн. обте́рплять; док., перех., розм., рідко. Терплячи, зносячи, звикати до чого-небудь; витерпіти, перетерпіти. Швидко все обтерпіла Катерина, і почалось життя на новому місці, при новій оселі (Коп., Вибр., 1948, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 589.