ОБТЕ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обтекти́. Максим, гріючи заморожені, кров’ю обтеклі руки над огнем, почав.. розповідати Германові, що за нещастя постигло Іцка (Фр., V, 1951, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 589.