ОБТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ОБТА́НУТИ, ну, неш, док. Звільнятися під дією тепла від намерзлого з поверхні, з країв льоду, снігу. Звірюка до Огню підскочив.. І став він обтавать, аж пара з шерсті йде (Греб., І, 1957, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 589.

Обтавати, таю, єш, сов. в. обта́ти, та́ну, неш, гл. Обтаивать, обтаять. І став він обставать, аж пара з шерсті йде. Греб. 385.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 29.