ОБСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСІ́КТИ, ічу́, іче́ш; мин. ч. обсі́к, обсі́кла́, обсі́кло́; док., перех.

1. Відділяти що-небудь, відсікаючи одне за одним. Жінки сидять коло буряків — бадилля обсікають (Головко, І, 1957, 305).

2. діал. Обполювати. Обсікають бульбу (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 579.

Обсікати, ка́ю, єш, сов. в. обсікти, січу, че́ш, гл.

1) Обсѣкать, обсѣчь.

2) = Обполювати, обполоти. Обсікают бульбу. Вх. Зн. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 27.