ОБСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех.
1. Те саме, що засіва́ти 1, 2. Сіяльник вийшов ріллю обсівати (Манж., Тв., 1955, 104); Довідався Семен, що батько його все своє життя обсівав мізерний шмат землі, який врізався клином у десятини сільського старости (Сміл., Зустрічі, 1936, 30); — Виоремо тебе, ниво, обсіємо (Стельмах, II, 1962, 199); * Образно. Так і живу я нині — землю добром обсіваю (Нагн., Гірські вершини, 1960, 27); // чим. Сіяти щось навколо чого-небудь. Іноді перилою обсівають рисові та інші поля; різкий і неприємний запах її служить засобом захисту цих полів від потрав (Ол. та ефір. культ., 1956, 227).
2. розм. Сіяти все кому-небудь. Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18).
3. перен. Густо вкривати по всій поверхні, усіювати нею поверхню чим-небудь; обсипати. Кулемети захлиналися, обсівали поле кулями (Десняк, Опов., 1951, 97); * Образно. День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [поля] (Коб., II, 1956, 17); // Посипати чимось кого-небудь з усіх боків.
4. етн., заст. Обсипати (молодих і весільних гостей) сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін., бажаючи достатку, щастя. Його [молодого] обсівають; на перелазі дітвора зібралась шажки ловить, та ба, не кидають: овес та конфети дрібнесенькі.. летять та в воду падають! (Кос., Новели, 1962, 17); Дум’ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (Фр., VIII, 1952, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 578.