О́БСІ́В, у, ч.

1. Дія за знач. обсіва́ти і обсіва́тися.

2. Пропущене під час сівби місце на ниві. Слідкуй, щоб на сіві не було обсівів (Укр.. присл.., 1955, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 578.

Обсів, ву, м. Незасѣянное по недосмотру мѣсто въ полѣ. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 27.