ОБСТЬО́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обстьоба́ти. * Образно. Недалеко від яру.. стоїть лісова сторожка, вітрами обстьобана (Стельмах, І, 1962, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 588.