ОБСТРУ́КЦІЯ, ї, ж. Дія, демонстративно спрямована на зрив якого-небудь заходу, пропозиції і т. ін. — Я протестую проти присутності на засіданні озброєних і невідомих нам солдатів,.. вони ображають оратора, улаштовують обструкцію (Головко, II, 1957, 545); В журналі відчувалась легковажна тенденція до скандалів, як йому здавалось, бажання вчинити комусь обструкцію (Кол., Терен.., 1959, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 587.