ОБСТРУ́ГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обструга́ти. Пахло обструганою сосною (Григ., Вибр., 1959, 328); З двійчатих, не обструганих як слід, Уклеєних об’явами воріт Півні крильми червоними махають (Вирган, В розп. літа, 1959, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 587.