ОБСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обстри́гти. Коло дітей терлась кішка, обстрижена од голови до самого хвоста (Н.-Лев., II, 1956, 319); І ще раз виринула її голова з-поміж натовпу гостей. З кучерявим, по шию обстриженим чорним волоссям, з капелюхом (Коб., III, 1956, 324); Сидів Пимон на ліжкові худий, обстрижений під машинку (Шиян, Вибр., 1947, 52); В загороді.. — нужденні корівки, миршаві захарчовані свині й поросята, запаршивілі, з обстриженою вовною вівці (Кол., На фронті.., 1959, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 586.