ОБСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех., розм.
1. Стелючи що-небудь, покривати якусь поверхню; застилати. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (Н.-Лев., III, 1956, 71).
2. рідко. Стелючи, обкладати, укривати з усіх боків кого-, що-небудь. Дівка сина породила, Барвіночком обстелила (Нар. лірика, 1956, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 586.