ОБСТАНО́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що обстано́вка. Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (Стеф., І, 1949, 99); Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (Вас., III, 1960, 180); Гава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (Фр., III, 1950, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 585.