ОБСМІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсмія́ти Анатолій пропихався до виходу. З щоками, розмальованими чорнилом, в безглуздому на його хлоп’ячій постаті дівчачому одязі, обсміяний, затурканий (Загреб, Спека, 1961, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 582.