ОБСМІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСМІЯ́ТИ, ію́ іє́ш, док., перех. і без додатка. Те саме, що висмі́ювати. — Як пішла по воду, а там подруженьки.. почали мені сміятися, що я.. не вмію відер нести, коромисло не так держу; зовсім обсміяли (Кв.-Осн., II, 1956, 437); В бога не вірю, — скажу ж, обсмію: упокой, господи, душу твою! (Тич., Зростай.., 1960, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 582.