ОБСМО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обсмоли́ти. Садовили [вороги] Небабу на чорний обсмолений кіл (Мал., Звенигора, 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 582.