ОБСКУБА́ТИ див. обску́бувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 579.

Обскубати, баю, єш, сов. в. обскубти, бу, бе́ш, гл.

1) Ощипывать, ощипать (перья, волоса). Задрипаний такий (півень), обскублений, гребінь на йому покльований, крила мов деркачі. Сим. 211.

2) Обрывать, оборвать, обдергать. Обскубли йому таки добре чуба.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 27.