ОБСИ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обси́діти. Євген сів на обсиджений подорожніми пеньок (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 576.