ОБСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док.

1. розм. Влаштовуватися на постійне проживання; селитися, оселятися. Люде обселилися над річкою (Сл. Гр.).

2. рідко. Ставати заселеним. Степ обселився (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 575.

Обселятися, ляюся, єшся, сов. в. обсели́тися, лю́ся, лишся, гл.

1) Заселяться, заселиться. Степ обселився.

2) Селиться, поселиться, поселяться. Люде обселилися над річкою. Як там сватались, женились наші чорноморці, обселялись, воювали. Шевч. (О. 1861. X. 4).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 26.