ОБСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех., розм. Влаштовувати кого-небудь на постійне проживання; селити, оселяти. Жонатих стали обселять слободами (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 575.

Обселяти, ляю, єш, сов. в. обсели́ти, лю, лиш, гл. Поселять, поселить. Жонатих стали обселять слободами. О. 1862. II. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 26.