ОБСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСВІТИ́ТИ, свічу́, сві́тиш, док., перех., розм., рідко. Забезпечувати кого-небудь освітленням.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 575.

Обсвічувати, чую, єш, сов. в. обсвіти́ти, чу, тиш, гл. Доставлять, доставить кому освѣщеніе. Иноді й дівка стара буває досвітчаною матір’ю… її і обпрядуть, і обсвітять. Г. Барв. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 26.