ОБРІ́ЗУВАЧ, а, ч., спец. Робітник, який обрізує що-небудь; фахівець з обрізування. Якщо каталь в процесі роботи складатиме шкіртовари по видах і укладатиме їх в штабелі, — це дозволить обрізувачу економити 2-3 проценти робочого часу (Роб. газ., 3.ІХ 1965, 2); Під керівництвом досвідченого садовода.. підготовлено бригаду обрізувачів (Хлібороб Укр., 1, 1966, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 568.