ОБРЯДО́ВИЙ, а, е. Стос. до обряду, встановлений обрядом. Замість куті був якийсь особливий пудинг (либонь теж обрядовий), обложений букетами фіалок (Л. Укр.. V, 1956, 385); Кожне народне свято, окрім зовнішніх, обрядових ознак, має ще свою глибинну наснагу (Літ. Укр., 30.IV 1964, 1); // Виконуваний під час відправлення обряду. Обрядова пісня.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 574.