ОБРУ́БКУВАТИЙ, а, е. Схожий на обрубок; короткий. Старий Саливон.. плескав товстою долонею з обрубкуватими пальцями по плечу сина (Руд., Вітер.., 1958, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 572.