Оброчникувати, ку́ю, єш, гл. Исполнять обѣтъ. Не вперше нам оброчникувати, не вперше й покуту одбувати. К ЦН. 283.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 25.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Оброчникувати, ку́ю, єш, гл. Исполнять обѣтъ. Не вперше нам оброчникувати, не вперше й покуту одбувати. К ЦН. 283.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 25.