О́БРОСТЬ, і, ж., спец. Поселення водяних організмів на предметах, спорудах, що стикаються з водою.

ОБРО́СТЬ, і, ж., збірн., рідко.

1. розм. Молоді стебла рослини; пагони. Обрость на дереві (Сл. Гр.).

2. перен. Молодь, нове покоління.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 571.

Обрость, ти, ж. Побѣги. Обрость на дереві. Кролев. у. У нашого роду обрости мало, рід щось не плодовитий. Г. Барв. 275.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 25.