О́БРИС, у, ч.
1. Загальний вигляд предмета, окреслений лінією, що обмежує його поверхню; контур, силует. В рожевому тумані.. з’являлись і щезали неясні обриси хат (Коцюб., II, 1955, 16); Знайомі обриси смерек по косогору чорно окреслюються на тлі неба (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 61); Понад берегом на підпорах вимальовувалися обриси майбутніх лодій [човнів] (Скл., Святослав, 1959, 310); // Форма, накреслення чого-небудь. З другої половини XIV ст. розвивається новий вид письма "півустав" — простіший обрис букв, менш старанний, дрібніший (Рад. літ-во, 5, 1958, 45).
2. перен. Загальний вигляд, зміст і т. ін. чого-небудь, що вимальовується в думках, в уяві, у планах і т. ін. У Програмі КПРС дано винятково чіткий обрис світлої будови майбутнього суспільства (Наука.., 12, 1961, 2); Думками він був зараз далеко від Харитона — біля Тосі, і ще далі — в невизначених обрисах свого майбутнього (Смолич, Мир.., 1958, 28); // перев. мн. Картини, що невиразно вимальовуються в уяві; образи. Фантазія створювала якісь невиразні обриси, в уяві за темрявою ховалися міцні ворожі загони, полки, застави (Трубл., І, 1955, 47).
3. перев. мн. Сукупність ліній, що окреслюють обличчя; риси. Був се предобродушний, веселий.. парубчак, з приємними, хоч троха грубоватими обрисами лиця (Фр., IV, 1950, 203); Двоє друзів знову стрілися. Один, високий дід, сивий,.. другий — сіроокий, теж високий, міцний в поставі, з трохи суворими впертими обрисами лиця (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15).
4. заст. Нарис. Другий [обрис] буде "Батьки", де виведені батьки тих хлопців, що показані в першому обрису (Мирний, V, 1955, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 566.