Про УКРЛІТ.ORG

обридлий

ОБРИ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обри́днути. Люди, звичаї їх, своє життя навіть спротивіло їй. Все те таке обридле та непривітне, все те не має ніякої радості у її серці (Мирний, III, 1954, 344); Згодом подадуться вони десь далеко-далеко від цих обридлих низовин (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 566.

вгору