ОБРИ́ВИСТИЙ, а, е.

1. Який має дуже круті, прямовисні схили, береги; крутий, стрімкий. Круто спускалась гора і обривистим берегом оточувала широке плесо і байрак (Стор., І, 1957, 398); Вершники, збившись.. на обривистій кручі берега, дружно бомблять.. палуби затиснутих.. між естакадами суден (Гончар, II, 1959, 48).

2. рідко. Те саме, що ури́вчастий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 565.