ОБРА́ЗЛИВО. Присл. до обра́зливий 1. Лається боцман Смола не образливо, морськими словами (Ткач, Жди.., 1959, 5); — Потурай їм! Вони всі одним миром мазані, — образливо одказала Марина (Мирний, III, 1954, 177); Нічого не відповів наймит, тільки на душі стало гірко й образливо (Шиян, Баланда, 1957, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 561.

Образливо нар.

1) Оскорбительно.

2) Обидчиво. Чого ви пристали до мене? гетьте! — образливо одказала Христя. Мир. Пов. II. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 24.