ОБРАЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обража́ти. Все-таки не охоронилася [Ядзя] від негідних, ображаючих її жіночу честь помовок (Кобр., Вибр., 1954, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 560.