ОБРАДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Зрадіти. Або не знать з чого, з доброго дива обрадіє [Катря]: тоді співає, всміхається, червоніє (Вовчок, І, 1955, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 559.

Обрадіти, ді́ю, єш, гл. Обрадоваться. Обрадіє: тоді співає, всміхається, червоніє. МВ. ІІ. 97.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 23.