ОБПІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБПЕКТИ́СЯ, ечу́ся, ече́шся; мин. ч. обпі́кся, обпекла́ся, ло́ся; док.

1. Вогнем або чим-небудь гарячим пошкоджувати собі шкіру, слизові оболонки. Йому не раз доводилося обпікатися гарячою сталлю (Руд., Вітер.., 1958, 288); Артем сердито сьорбнув чаю, обпікся і поставив склянку на стіл (Головко, II, 1957, 447); // Зазнавати больових відчуттів від чого-небудь їдкого, пекучого. * Образно. Його [міста Львова] земля зазнавала наруги, .. обпікалася слізьми, та смерть не була владна над цим містом (Наука.., 10, 1956, 1).

2. перен., розм. Зазнавати невдачі в чому-небудь, зустрічати несподівані перешкоди при спробі зробити що-небудь, домогтися чогось. — От тут-то, — довірливо продовжувала Клава, — і підстерігає нас небезпека.. Сама обпеклася, от і говорю (Ряб., Жайворонки, 1957, 121).

3. тільки недок. Пас. до обпіка́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 557.