ОБПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обпу́хнути і обпу́хти. Тут лице страшно змарніле від недуги й голоду, — там обпухле тіло (Фр., І, 1955, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 559.