ОБПРЯДА́ТИ, аю, аєш, недок., ОБІПРЯ́СТИ, обпряду́, обпряде́ш, док., перех., розм. Прясти для кого-небудь все необхідне. — Хай би їх [дітей] було в мене не знаю скільки.. Чи я їх не нагодувала б, чи не обпряла б? (Головко, II, 1957, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 559.

Обпрядати, да́ю, єш, сов. в. обіпря́сти, обпряду, де́ш, гл. — кого. Прясть, спрясть для кого все ему нужное. Иноді й дівка стара буває досвітчаною матіррю… її і обпрядуть, і обсвітять. Г. Барв. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 23.