ОБПО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обполо́ти. Оленка побачила перед себе обполені рядки: то сестра Христя переполює її рядки (Горд., II, 1959, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 558.