ОБПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Густо обмотувати, обвивати пасмами чого-небудь (ниток, дроту, павутиння і т. ін.). * Образно. Я одчуваю, що спогади знову обплутують мене, ще трохи — і я не вирвусь од них (Вас., II, 1959, 278); Звісно, це ковалева донька обплутувала його своїми чарами (Стельмах, II, 1962, 152); // Снуючи, плутаючи щось, покривати поверхню чого-небудь, оточувати щось; обсновувати. Золотий південний берег Криму обплутали фашисти колючим дротом, начинили мінами (Кучер, Чорноморці, 1956, 420); // Обмотувати, обв’язувати чим-небудь. Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (Вол., Місячне срібло, 1961, 7); // Обвивати, обплітати собою (перев. про виткі рослини). Раптом мої ноги провалюються — тут [у воді] глибоко. А кушир ще дужче обплутує всього мене, ніби я потрапив у густу сітку (Ткач, Жди.., 1959, 86); Слухає старий пісень антен, що обплутали, немов ліани, високу, струнку радіощоглу (Кач., II, 1958, 399).
2. перен. Позбавляти волі, свободи дій; прибирати до рук, підпорядковувати собі. Логіка цієї хитрої людини обплутує її (Хотк., І, 1966, 173); Весь хутір загріб він, обплутав, як спрут… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295); Винувата не тільки Катря.. Увесь старий світ, який поступово й непомітно обплутав Катрю (Кучер, Трудна любов, 1960, 363).
3. перен., розм. Хитрощами вводити в оману. Він боявся тільки одного, щоб не обплутали бува вороги його на земському з’їзді (Мирний, III, 1954, 294); — Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (Цюпа, Назустріч.., 1958, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 558.