ОБПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обплу́тати. Вся на ній одіж була обплутана лісовим павутинням (Вас., Вибр., 1950, 29); Над терасою колони, обплутані виноградом (Н.-Лев., III, 1956, 313); Натуралістичні описи побуту темного, обплутаного забобонами, відсталого.. селянства — були для автора школою (Еллан, II, 1958, 191); // обплу́тано, безос. присудк. сл. Мури парку обплутано електродротами сильного струму (Смолич, І, 1958, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 558.