ОБПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обплести́. Під комином стояли обплетені лозою бутлі (Трубл., Шхуна.., 1940, 77); "Веранда" — старий іржавий парус на чотирьох кілках, теж обплетених паничами і хмелем — то була гордість Сашка (Смолич, V, 1959, 16); Мов управлена в зелені рамця, блищала криничка в траві, обплетена лозою (Н.-Лев., І, 1956, 154); * Образно. Ми дивились на його виснажене обличчя, на великі, обплетені сизими жилами руки (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71); // обпле́тено, безос. присудк. сл. Он і грядочка з квітками така малесенька, чого там тільки нема,.. й канупер, і м’ята кучерява,.. та все те барвінком хрещатим обплетено (Л. Укр., III, 1952, 493).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 557.