ОБПЕРЕ́ЗАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обпереза́ти. Гетьман, одягнений в кунтуш з червоного оксамиту, був обперезаний золотим поясом (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 177); Земля обперезана річками; // обпере́зано, безос. присудк. сл. Місто Н. з двох боків обперезано річками (Рибак, Зброя.., 1943, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 555.