ОБОРОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, ро́нишся, док.
1. Захищатися, боронитися від замаху, нападу, удару і т. ін.; відбиватися. Кажани пішли черкатись: Так їх хмарою й летить… Гриць, було, оборонятись, Далі плюнув та й мовчить! (Щог., Поезії, 1958, 246); На дорозі з усіх сил оборонявся від собаки якийсь незнайомець (Гжицький, Опришки, 1962, 68); Близнята рвонули до себе рожни, вихопили їх, підняли на Матвія, а він навіть арапника не підняв, щоб оборонитися (Стельмах, Хліб.., 1959, 99); // Відстоювати себе; давати відсіч кому-небудь (у розмові, суперечці і т. ін.). — А які ж бо ви… нехай бог сохранить, — оборонявся наляканий Іван од наступаючої на нього Соломії (Коцюб., І, 1955, 385); Інша на їхнім місці оборонялась би, а Ганна Антонівна тільки ручкою махнуть (Ю. Янов., І, 1954, 25); // Оберігатися, рятуватися від чого-небудь небажаного, неприємного. Тільки й обороняється Марина од нелюба думкою про милого (Н.-Лев., І, 1956, 88); Вона.. пішла вниз стежкою між деревами, часом піднімаючи вгору білу тонку руку, щоб оборонитися від галуззя, не видного в темряві (Перв., Материн.. хліб, 1960, 118).
2. Відбивати наступ, атаки противника під час воєнних дій. Ворог шалено оборонявся в набережному районі (Гончар, III, 1959, 284); — Я точно знаю, що в тих, що наступають, жертв завжди більше, ніж у тих, що обороняються (Тют., Вир, 1964, 504).
3. тільки недок. Пас. до обороня́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 552.