ОБОРО́ННИК, а, ч., рідко. Те саме, що оборо́нець. Мені Таки частесенько здається,.. Що пал мережаних речей За оборонників святині — Одна омана для очей, Чи марний гук серед пустині (Граб., І, 1959, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 551.

Оборонник, ка, м. = Оборонець. Ум. Оборонничок. Батечку, мій голубчику, мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини. Г. Барв. 274.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 22.