ОБОРО́ЖИНА, и, ж. Один з чотирьох стовпів, на яких тримається дашок оборогу. Він обхопив руками оборожину і, встромляючи свої босі, порепані ноги в туго натолочене сіно та чіпляючися руками все вище й вище,.. майже моментально видряпався нагору (Фр., IV, 1950, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 550.