ОБОЛО́НА, и, ж., рідко. Те саме, що оболо́нка 1, 3, 5. Холонув вітер і рвав тонку оболону (Перв., І, 1958, 84); * У порівн. Мов крізь сиву хмарну оболону, у безмежній далечі сторіч ми вчуваєм буйний тупіт коней (Забіла, У.. світ, 1960, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 550.

Оболона, ни, ж.

1) Кожа, оболочка. Вх. Лем. 441.

2) Оконное стекло.

3) Дверца кареты. ЗОЮР. II. 54. Ум. Оболонка. МВ. (О. 1862. І. 92). А з оболонками вікно в садочок літом одчинялось. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 21.