ОБО́ЙМА, и, ж.

1. військ. Металева рамка для кількох патронів, за допомогою якої їх одночасно вставляють у магазинну коробку гвинтівки, пістолета і т. ін. Нагнувшись, підняв [Моргуненко] із землі заіржавлену обойму, набиту патронами (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 20); // Патрони, вставлені у таку рамку. Він узяв з грузовика гвинтівку, перевірив затвор, заклав обойму патронів і.. мовчки пішов по вулиці в бій (Ю. Янов., І, 1958, 204).

2. спец. Кільцевидна деталь машини, механізму, в яку вкладаються дрібніші деталі для їх закріплення в певному положенні і т. ін. Щоб останні [ролики] не терлись один об одного, їх складають в обоймі.., яка інакше називається сепаратором (Фрез. справа.., 1957, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 549.